Апеляційний суд міста Києва захистив інтереси учасника АТО


Колегія суддів Апеляційного суду міста Києва залишила без задоволення апеляційну скаргу заступника прокурора  міста Києва щодо відшкодування витрат на лікування особи, яка потерпіла від злочину

Фабула справи. 07 вересня 2014 року відповідач, керуючи транспортним засобом порушив п.п. 15, 2.3, 18.1 Правил дорожнього руху України, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода.

Внаслідок тривалого розладу здоров’я спричиненого дорожньо-транспортною пригодою, потерпіла особа перебувала на стаціонарному лікуванні у Київській міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги понад 21 день.

Фактичні видатки на лікування за рахунок міського бюджету склали 4890, 25 гривень.

У листопаді 2015 року заступник прокурора Оболонського району міста Києва звернувся до суду в інтересах держави в особі Департаменту охорони здоров’я  Київської міської державної адміністрації, Київської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги з позовом до відповідача про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого у сумі 4890, 25 гривень.

Оболонський районний суд міста Києва відмовив у задоволенні позову.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, заступник прокурора міста Києва подав апеляційну скаргу.

Позиція Апеляційного суду міста Києва. 12 лютого 2018 року Апеляційний суд міста Києва виніс постанову, якою визнав рішення суду першої інстанції таким, що ґрунтується на засадах верховенства права та відповідає засадам цивільного судочинства. Доводи, викладені в апеляційній скарзі правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому рішення скасуванню не підлягає.

Постановляючи рішення, колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва прийняла до уваги наступне.

У квітні 2015 року, відповідно до Указу Президента України № 15/2015 від 14 січня 2015 року, відповідач був призваний на службу по мобілізації до Збройних Сил України Оболонським районним у місті Києві військовим комісаріатом. Ризикуючи своїм життям, приймав участь в бойових діях на Сході країни – антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Внаслідок поранень, одержаних під час захисту Батьківщини,  відповідач набув статусу інваліда 2 групи та отримав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – інвалідів війни. Має статус учасника бойових дій. Окрім того, на його утриманні перебуває двоє малолітніх дітей.

Діючим законодавством передбачено обов’язок особи, яка вчинила злочин, відшкодувати витрати закладові охорони здоров’я на лікування потерпілого.

Разом з тим, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях виходить із того, що одна і та сама норма права, фактична ситуація або обставина залежно від того, в який час вони настали, можуть тлумачитися по-різному і як наслідок, мати різний правовий результат. Суспільний інтерес – являє собою гармонізований інтерес публічних і приватних партнерств. Таке партнерство має ґрунтуватися на засадах принципу пропорційності, згідно з яким, органи влади, зокрема, не можуть покладати на громадян зобов’язання, які перевищують межі необхідності, які випливають із публічного інтересу, для досягнення цілей, які вимагається досягнути за допомогою застосованої міри.

Виходячи з наведеного та враховуючи суму витрат на лікування потерпілого від злочину, що вчинив відповідач, а також вклад останнього в оборону України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості, Апеляційний суд міста Києва визнав за можливе звільнити відповідача, учасника бойових дій, інваліда 2 групи від відшкодування витрат на лікування потерпілого, які були витрачені із міського бюджету.

 

Повідомляє Прес-служба Апеляційного суду міста Києва